Історія справи

Постанова ВГСУ від 21.04.2015 року у справі №926/975/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року Справа № 926/975/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Мачульського Г.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиФізичної особи - підприємця ОСОБА_4на постановувід 16.02.2015 Львівського апеляційного господарського судуу справі№ 926/975/14господарського суду Чернівецької областіза позовомПрокурора Садгірського району м. Чернівці в інтересах державидо1. Державного підприємства "Дослідне господарство "Центральне" Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії Аграрних наук України"; 2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаДержавної інспекції сільського господарства в Чернівецькій області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-11. Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії Аграрних наук України; 2. Національної академії Аграрних наук Українипровизнання недійсним договору № 1 від 18.04.2012, додаткової угоди № 1 від 02.11.2012 і № 2 від 09.09.2013 та звільнення земельної ділянки площею 700 га - вартістю 8 010 979,68 грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача: від третіх осіб:Гудименко Ю.В. (прокурор відділу Генеральної прокуратури України) 1,2 - не з'явились 1. Осадчук В.Д. - директор Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії Аграрних наук України; 2. не з'явились

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Чернівецької області (суддя Гушилик С.М.) від 27.10.2014 у справі № 926/975/14 в позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Зварич О.В., судді - Хабіб М.І., Юрченко Я.О.) від 16.02.2015 рішення Господарського суду Чернівецької області від 27.10.2014 у справі № 926/975/14 скасовано; прийнято нове рішення; позов задоволено; визнано недійсним договір №1 від 18.04.2012 про надання сільськогосподарських послуг, укладений між Державним підприємством Дослідне господарство "Центральне" Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України та Приватним підприємцем ОСОБА_4; визнано недійсними додаткові угоди №1 від 02.11.2012 та №2 від 09.09.2013 до договору про надання сільськогосподарських послуг №1 від 18.04.2012, укладеного між Державним підприємством Дослідне господарство "Центральне" Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України та Приватним підприємцем ОСОБА_4; зобов'язано Фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 звільнити землі відповідно до додатку №1 до договору №1 від 18.04.2012 та додаткових угод до нього, на яких вирощуються с/г культури площею 700 га вартістю 8 010 979,68 грн; стягнуто з відповідача-1 Державного підприємства "Дослідне господарство "Центральне" Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії Аграрних наук України" в доход Державного бюджету України 1827,00 грн судового збору за розгляд позовної заяви та 913,50 грн за розгляд апеляційної скарги; стягнуто з відповідача-2 Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 в доход Державного бюджету України 1827,00 грн судового збору за розгляд позовної заяви та 913,50 грн за розгляд апеляційної скарги.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 у справі № 926/975/14, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.181 ГК України, ст.125 Земельного кодексу України, ст.203 ЦК України.

Відзиву на касаційну скаргу сторони не надіслали.

Відповідачі 1, 2, третя особа на сторні позивача та третя особа 2 на стороні відповідача не скористалися наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши заперечення на касаційну скаргу прокурора відділу Генеральної прокуратури України та пояснення представника третьої особи 1 на стороні відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Прокурор Садгірського району міста Чернівці 26.06.2014 звернувся з позовом в інтересах держави до Державного підприємства "Дослідне господарство "Центральне" Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії Аграрних Наук України та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсним договору №1 від 18.04.2012, додаткової угоди №1 від 02.11.2012 і №2 від 09.09.2013 та звільнення земельної ділянки площею 700 га., вартістю 8010979,68 грн, посилаючись на їх невідповідність вимогам закону, а саме, що правочин вчинений без наміру настання правових наслідків.

Судами встановлено таке.

Відповідно до державних актів на право постійного користування землею №А-000003 від 10.02.1993 та №А-000004 від 03.06.1993 землі площею 2187,5 га та 825,3 га, відповідно, в межах згідно з планом землекористування належать Чернівецькій державній сільськогосподарській дослідній станції Української академії Аграрних наук м. Чернівці та Чернівецькій державній сільськогосподарській дослідній станції (Вашківське відділення) Української академії Аграрних наук, правонаступниками яких є Буковинський інститут агропромислового виробництва Української академії Аграрних наук та в подальшому Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії Аграрних наук України (а.с.34-38, т.1).

На підставі постанови Президії Української Академії аграрних наук від 30.06.1999 створено Державне дослідне господарство "Центральне" Чернівецької державної сільськогосподарської станції на самостійному балансі. Згідно з п.2 вказаної постанови землі - 2652 га передані новоствореному дослідному господарству (а.с.64, т.1).

Згідно з п.4 наказу Національної академії аграрних наук №322 від 24.11.2011 Державне підприємство "Дослідне господарство "Центральне" Буковинського інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук підпорядковане Буковинській державній сільськогосподарській дослідній станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (а.с.61-63, т.1).

В листі №142 від 14.05.2014 Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція НААН України підтвердила, що державні акти на право постійного користування на Державне дослідне господарство "Центральне" не переоформлялись (а.с.92-94, т.1).

Листом №733/02/03-14 від 19.05.2014 Відділ держземагенства у Вижницькому районі Чернівецької області повідомив, що Державне підприємство "Дослідне господарство "Центральне" має в постійному користуванні землі, які знаходяться на території Вашківецької міської ради, Замостянської сільської ради, Карапчівської сільської ради та Слобода-Банилівської сільської ради (а.с.87-88, т.1).

В листі за №10-08/193 від 23.05.2014 Державна інспекція сільського господарства в Чернівецькій області підтвердила, що ДП "Дослідне господарство "Центральне" має у користуванні землі, проте всупереч вимогам Земельного кодексу України не оформило за собою право постійного користування земельними ділянками (а.с.108, т.1).

18.04.2012 між ПП ОСОБА_4 (виконавець) та Державним підприємством Дослідне господарство "Центральне" Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії Аграрних наук України (замовник) укладено договір №1 про надання сільськогосподарських послуг, за умовами якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати сільськогосподарські послуги, в порядку та на умовах, визначених цим договором та додатками №1 виробничою програмою з плановими витратами, передбаченими для виконання виробничої програми), які є невід'ємною частиною даного договору (а.с.19-23, т.1).

В пункті 2.1 договору зазначено, що виконавець надає замовнику наступні послуги: підготовка земельних ділянок до посівних робіт; внесення міндобрив та пестицидів; внесення засобів захисту рослин; посів та догляд за посівами; збирання та сушка врожаю.

Згідно п.2.2 договору замовник надає виконавцю платні методичні рекомендації по питанню раціонального використання земель, вирощуванню сільськогосподарських культур та виробництву елітного насіння.

Згідно п.3.1 договору вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання за результатами виконання виробничої програми за цінами сформованими на час розрахунку.

Замовник зобов'язаний провести розрахунки із виконавцем по закінченні всіх робіт, визначених у розділі 2, за винятком понесених власних затрат (п.3.2 договору).

У відповідності до п.3.3 договору виконавець проводить оплату за надання замовником платних методичних рекомендацій по питанню раціонального використання земель, вирощування сільськогосподарських культур у сумі 250000,00 грн на рік в тому числі ПДВ 20%.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що виконавець проводить оплату за надання замовником платних методичних рекомендацій по питанню раціонального використання земель, вирощуванню сільськогосподарських культур у сумі 250000,00 грн. на рік в тому числі ПДВ 20% безготівковим платежем на банківський рахунок виконавця на підставі виставлених рахунків або готівкою у касу виконавця.

Відповідно до п.4.1.4 договору виконавець зобов'язаний в 5 денний строк з моменту завершення виконання робіт, визначених в п.2.1 цього договору, подати замовникові на підписання акт здачі-приймання виконаних робіт та передати по товарній накладній зібраний врожай.

Замовник зобов'язаний прийняти виконані виконавцем роботи та підписати акт здачі-приймання виконаних робіт за умови належного виконання таких робіт виконавцем протягом 5 днів з дати одержання названого акта від виконавця та оплатити виконавцю роботи, визначені у п.2.1 цього договору, в розмірах і в строки, встановлені договором (п.п.4.2.1-4.2.2 договору).

Пунктом 4.2.3 договору передбачено, що замовник зобов'язується з моменту підписання даного договору на протязі одного місяця затвердити даний договір у Національній академії аграрних Наук України.

В пункті 5.5 договору вказано, що з метою забезпечення виконання зобов'язання замовником, виконавець має право на притримання відносно всього або частини зібраного врожаю. У разі неспроможності виконавця сплатити замовнику вартість наданих послуг і робіт, замовник має право залишити собі зібраний урожай з площ, на яких проводились роботи та надавались послуги згідно даного договору.

Згідно п.6.1 цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє на протязі 2 років 11 місяців з правом подальшої пролонгації, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Відповідно до додатку №1 до договору №1 від 18.04.2012 - "Виробничої програми", виконавець за завданням замовника зобов'язався надати сільськогосподарські послуги на 500 га землі.

Договір про надання сільськогосподарських послуг №1 від 18.04.2012 підписаний та скріплений печатками його сторін, погоджений директором Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН.

02.11.2012 ПП ОСОБА_4 (виконавець) та ДПДГ "Центральне" Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії Аграрних наук України (замовник) уклали додаткову угоду до договору про надання сільськогосподарських послуг №1 від 18.04.2012, відповідно до якої визначили ціну платних методичних рекомендацій по питанню раціонального використання земель, вирощуванню сільськогосподарських культур у сумі 200000,00 грн на рік в тому числі ПДВ 20% та встановили, що виконавець надає сільськогосподарські послуги ще на 200 га землі (а.с.24-27, т.1).

07.12.2012 ПП ОСОБА_4 та ДПДГ "Центральне" підписали додаткову угоду до договору №1 від 18.04.2012 про отримання поворотної позики коштів в сумі 60000,00 грн для погашення боргу по заробітній платі за жовтень 2012, яку господарство зобов'язується повернути позикодавцеві ОСОБА_4 з урожаю 2013 (а.с.28, т.1).

09.09.2013 ПП ОСОБА_4 (сторона 1) та Державне підприємство Дослідне господарство "Центральне" Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН (сторона 2) уклали додаткову угоду №2 про внесення змін до договору №1 про надання сільськогосподарських послуг від 18.04.2012 та додаткової угоди №1 до нього від 02.11.2012 (а.с.151-154, т. 1), на підставі якої внесли зміни та виклали в наступній редакції вказані договори:

п.1.1 договору від 18.04.2012, за яким виконавець зобов'язується за завданням замовника надати сільськогосподарські послуги, в порядку та на умовах, визначених цим договором та додатками №1 на загальній площі земельних ділянок 500 га у 2013, 2014 (згідно з виробничою програмою з плановими витратами, передбаченими для виконання виробничої програми), які є невід'ємною частиною даного договору;

п.3.4 договору від 18.04.2012, за яким виконавець проводить оплату за надання замовником платних методичних рекомендацій по питанню раціонального використання земель, вирощуванню сільськогосподарських культур та виробництву елітного насіння у 2013 у сумі 250000,00 грн на рік в тому числі ПДВ 20%, а в 2014 у сумі 500000,00 грн безготівковим платежем на банківський рахунок замовника на підставі виставлених рахунків або готівкою у касу замовника на протязі 30 днів після підписання сторонами акта виконаних робіт;

п.4.1.4 п.4.1 розділу 4 договору від 18.04.2012, за яким виконавець зобов'язаний в 5 денний строк з моменту завершення виконання робіт, визначених в п.2.1 цього договору подати замовникові на підписання акт здачі-приймання виконаних робіт, передати на склад замовника по товарній накладній зібраний врожай, який вирощений виконавцем на земельній ділянці замовника та є власністю замовника, після сплатити виконавцю вартість наданих послуг.

Аналогічні зміни були внесені і в додаткову угоду №1 від 02.11.2012 до договору №1 від 18.04.2012.

До матеріалів справи приєднано копії актів здачі-приймання наданих послуг по договору №1 від 18.04.2012 за 2013, з яких вбачається, що виконавець ПП ОСОБА_4 надавав за завданням замовника ДПДГ "Центральне" Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії Аграрних наук України сільськогосподарські послуги (підготовка земельних ділянок до посівів, вирощування озимих зернових культур, збирання та сушка врожаю, посів та догляд за посівами) на земельній ділянці загальною площею 700 га (а.с.29-37, т.1).

ДПДГ "Центральне" Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії Аграрних наук України в листі за №145 від 19.06.2014 зазначило, що з 06.11.2012 по 01.10.2013 на виконання умов договору №1 від 18.04.2012 ПП ОСОБА_4 перераховано на рахунок та в касу Господарства наступні надходження: банк - 170000,00 грн, м/добрива - 83520,00 грн, каса - 200000,00 грн (а.с.114, т.1).

Прокуратурою Садгірського району м. Чернівці на підставі постанови №29 від 14.05.2014 із залученням спеціалістів Державної інспекції сільського господарства в Чернівецькій області в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів проведено перевірку щодо додержання вимог земельного законодавства, зокрема при укладенні договорів про надання послуг в діяльності Державного підприємства Дослідне господарство "Центральне" Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України.

В ході проведеної перевірки, прокуратурою встановлено, що договори, укладені між ДПДГ "Центральне" та ПП ОСОБА_4 є незаконними та являються прихованою формою договору оренди, оскільки законодавством не передбачено надання земельних ділянок із земель постійного користування в оренду (або у користування) фізичним та юридичним особам без згоди власника землі, що слугувало підставою звернення прокурора Садгірського району м. Чернівці в інтересах держави до місцевого господарського суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд правомірно виходив із такого.

Згідно ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В частині 7 статті 179 ГК України зазначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначено вище у договорі сторони погодили, що його предметом є надання платних послуг по вирощуванню сільськогосподарських культур та виробництву елітного насіння.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За умовами спірного договору відповідач-2 (виконавець), надаючи послуги по вирощуванню сільськогосподарських культур та збиранню врожаю, що належить відповідачу-1 (замовнику), проводить оплату коштів у сумі 250000,00 грн в 2013 та 500000,00 грн в 2014, а відповідач-1, який замовив надання послуг фактично надає у користування земельні ділянки загальною площею 700 га на строк 2 роки 11 місяців з правом подальшої пролонгації.

В листі №145 від 19.06.2014 відповідач-1 підтвердив, що на виконання умов договору №1 від 18.04.2012 ПП ОСОБА_4 перерахував Господарству кошти у сумі 453520,00 грн. Окрім того, приєднаними до матеріалів справи актами здачі-приймання наданих послуг підтверджено факт виконання ПП ОСОБА_4 за завданням замовника ДПДГ "Центральне" сільськогосподарські послуги в 2013 році на земельній ділянці загальною площею 700 га.

Відтак, із змісту укладеної між сторонами угоди та зазначених обставин слідує, що виконавець (відповідач-2) надає послуги та при цьому здійснює їх оплату, що суперечить вимогам статті 901 ЦК України, яка передбачає, що за надані послуги кошти сплачує замовник (відповідач-1).

Таким чином, фактично відповідач-1 за оспорюваним договором передав відповідачу-2 у платне користування земельну ділянку для вирощування сільськогосподарських культур та збирання врожаю, який йому належить, при цьому не уклавши договору оренди земельної ділянки у відповідності до вимог Земельного кодексу України та статей 4, 15 Закону України "Про оренду землі".

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вірного виходив із того, що висновок місцевого господарського суду про те, що спірний договір по своєму змісту та своїй правовій природі є договором оренди землі, який неправильно названий сторонами договором про надання послуг, є помилковим.

Статтею 3 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" передбачено, що Національна академія наук України, здійснюючи повноваження з управління об'єктами майнового комплексу Національної академії наук України, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об'єктів, пов'язаних з ефективним їх використанням та розпорядженням у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ч.1 ст.4 вказаного Закону галузеві академії наук, здійснюючи повноваження з управління об'єктами майнового комплексу галузевих академій наук, забезпечують реалізацію прав держави як власника цих об'єктів, ефективно їх використовують та розпоряджаються цими об'єктами майнового комплексу у межах, визначених законодавством.

Положеннями постанови Президії Національної Академії Аграрних Наук України від 26.08.2011 "Про затвердження Порядку погодження та обліку деяких господарських договорів" передбачено, що договори предметом яких є надання послуг з обробітку ґрунту, догляду за посівами та збирання сільськогосподарських культур погоджуються НААН (а.с.63, т.2).

Однак, спірний договір №1 від 18.04.2012 про надання сільськогосподарських послуг та додаткові угоди №1 від 02.11.2012 та №2 від 09.09.2013 до договору про надання сільськогосподарських послуг №1 від 18.04.2012 не погоджені Національною академією аграрних наук України.

Матеріалами справи підтверджується те, що Національна академія аграрних наук України не приймала рішень (висновку, погодження, тощо) стосовно передачі відповідачу-2 земельної ділянки у користування для вирощування врожаю на ній.

Відповідно до частини 1 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Згідно ч.1 ст.92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Земельний кодекс України, а також інші нормативні акти, не передбачають право постійного користувача землею розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування.

Проте, в порушення зазначених вимог Земельного кодексу України, Державне підприємство Дослідне господарство "Центральне" Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України, будучи лише постійним користувачем, неправомірно розпорядилось земельною ділянкою площею 700 га, власником якої є держава.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 3 статті 207 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов до вірного висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним договору №1 від 18.04.2012 про надання сільськогосподарських послуг, укладеного між Державним підприємством Дослідне господарство "Центральне" Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України та ПП ОСОБА_4, додаткової угоди №1 від 02.11.2012, додаткової угоди № 2 від 09.09.2013.

Місцевий господарський суд надав невірну правову оцінку спірному договору, зазначивши у своєму рішенні про те, що останній є договором оренди, який не зареєстрований, а тому не є укладеним, що свідчить про те, що він не підлягає визнанню недійсним.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язкової державної реєстрації договору про надання сільськогосподарських послуг, який є предметом даного спору.

Сторони даного договору формально дотримались положень ст.638 Цивільного кодексу України щодо досягнення істотних умов, необхідних для укладення договорів про надання послуг.

В ході розгляду даної справи судом встановлено факт виконання договору №1 від 18.04.2012 року про надання сільськогосподарських послуг та додаткових угод до нього.

Однак, при укладенні спірного правочину не було дотримано приписів ст.203 Цивільного кодексу України стосовно того, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд першої інстанції помилково застосував до правовідносин у даній справі норми статті 640 Цивільного кодексу України щодо необхідності вчинення сторонами договору дій, які повинні передувати його укладенню (проведення експертної оцінки земельної ділянки, конкурсу тощо), оскільки такі вимоги стосуються договору оренди землі, а не спірного в даному випадку договору про надання сільськогосподарських послуг.

З наведеного, невірним є також посилання на рекомендації пункту 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" в частині визначення поняття "правочин, який не вчинено (договір, який не укладено)".

Щодо позовної вимоги прокурора про звільнення ПП ОСОБА_4 земель відповідно до додатку №1 до договору №1 від 18.04.2012 та додаткових угод до нього на яких вирощується с/г культури площею 700 га вартістю 8010979,68 грн, яку місцевий господарський суд визнав необґрунтованою та відмовив в її задоволенні, апеляційний суд правомірно виходив із такого.

В мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд зазначив, що за договором №1 від 18.04.2012 відповідач-2 фактично отримав у користування земельну ділянку площею 700 га.

Наявні в матеріалах справи додатки до спірних договорів (виробничі програми), державні акти про право постійного користування землею, лист Державної інспекції сільського господарства в Чернівецькій області свідчать про те, що ПП ОСОБА_4 фактично використовує землі, які належать на праві постійного користування Буковинській (в минулому Чернівецькій) державній сільськогосподарській дослідній станції Національної академії Аграрних наук України згідно державних актів, загальною площею 700 га, зокрема в адмінмежах Замостянської сільської ради Вижницького району Чернівецької області - 270 га ріллі, Карапчівської - 322 га ріллі, Слободабанилівської - 24га ріллі та 15 га випасу, Вашківецької - 54 га ріллі та 15 га випасу.

Відтак, безпідставним є твердження місцевого господарського суду про необґрунтованість вимоги прокурора щодо звільнення земельної ділянки з тих підстав, що не визначено межі земель, які слід звільнити, та відсутності акта передачі земель ПП ОСОБА_4

Враховуючи висновок колегії суддів про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним спірного договору від 18.04.2012 та додаткових угод до нього, суд апеляційної інстанції правомірно задовольнив позовну вимогу прокурора про звільнення ПП ОСОБА_4 земель відповідно до додатку №1 до договору №1 від 18.04.2012 та додаткових угод до нього, на яких вирощується с/г культури площею 700 га вартістю 8010979,68 грн.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятих у справі рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 у справі № 926/975/14 залишити без змін.

Головуючий-суддя К.Грейц

Судді С.Бакуліна

Г.Мачульський